[Verse 1]
Зустрі́ла в крамни́ці дружи́ну коли́шнього.
Ї́й — три́дцять чоти́ри.
Та́к гля́нула, на́че ї́й мене́ жа́ль.
Бу́в бе́резень.
Ми́ з Андрі́єм — шістна́дцять ро́ків у шлю́бі.
Ві́н пішо́в до коле́ги.
Бана́льно, я́ зна́ю.
Вона́ га́рна без зуси́ль — ще́ ча́с не торкну́вся.
А я́ за пі́в ро́ку немо́в постарі́ла на п’я́ть лі́т.
[Verse 2]
Стре́с лиша́є слі́д.
Нічні́ сльо́зи лиша́ють слі́д.
Коли́ ді́тям ти́ опо́ра — це́ те́ж лиша́є слі́д.
У субо́ту: крамни́ця, лоси́ни, пучо́к. Без косме́тики.
Зно́в дивлю́сь на кре́м. Сті́льки про́б — і все́ ма́рно.
Із сусі́днього ря́ду її́ го́лос впізна́ла.
Вона́ ви́йшла. По́гляд ковзну́в по ши́ї.
Секу́нди дві́ — і усмі́шка.
[Verse 3]
Не злі́сть. Ні́, ще́ гі́рше. Жа́лість.
На́че я́ — коли́шня ве́рсія жі́нки, яку́ ві́н пе́ршою люби́в.
Дійшла́ до маши́ни й сиді́ла п’ятна́дцять хвили́н.
Не на не́ї зли́лась — на те́, що в дзе́ркалі ба́чила.
На ши́ї — сму́ги, зало́ми й су́хість.
Ні́би сві́тло в мені́ зга́сло.
[Verse 4]
Того́ ти́жня чека́ла до́ньку пі́сля та́нців.
Лари́су я́ ба́чила та́м щодня́.
Ї́й п’ятдеся́т п’я́ть. А ши́я — гладе́нька.
Пита́ю: «Чи́м ти́ користу́єшся?»
Вона́ засмія́лась, гля́нула на ши́ю:
«А ти́ що нано́сиш?»
«Кисло́ти, сиро́ватки, кре́ми — міня́ю все́ підря́д».
«Сті́й. Не все́ підря́д. Догляда́й щодня́».
[Verse 5 — slower]
Наза́втра Лари́са дала́ мені́ ба́нку.
Про це́й кре́м ще́ не чу́ла.
У ба́нці — купуасу́, гіалуро́н, оли́вні ліпі́ди й кофеї́н.
«На чи́сту ши́ю — то́нко, вго́ру. Щове́чора. Не міня́й».
Без печі́ння. Без лу́щення. Комфо́ртно.
[Verse 6]
За три́ ти́жні бі́ля дзе́ркала спини́лась.
Сму́ги вже́ ме́нш помі́тні.
До́нька ка́же: «Ма́мо, ти́ іна́кша.
Га́рно іна́кша. Світлі́ша яка́сь».
А за ші́сть — не пові́рила оча́м!
Ши́я гладе́нька. Ні́ сму́г, ні́ зало́мів.
Де́сять ро́ків шкі́ра тако́ю рі́вною не була́.
З відкри́тою ши́єю я́ ви́йшла на лю́ди.
[Bridge]
У че́рвні до́ньчин кла́с дава́в конце́рт.
До́нька гра́ла на піані́но.
Дружи́на Андрі́я сі́ла неподалі́к.
І зно́в то́й по́гляд. Не жа́лість. Не співчуття́. Розгу́блена.
Пі́сля конце́рту підійшла́.
«Ти́ ду́же га́рно вигляда́єш… до ре́чі».
Та сама́, че́рез яку́ в маши́ні сиді́ла я́ навесні́.
[Verse 7 — climax]
Я́ щи́ро сказа́ла: «Дя́кую». І спра́вді та́к відчува́ла.
Не тому́, що її́ ду́мка що́сь ва́жить.
А тому́, що свою́ я́ наре́шті ціну́ю.
[Outro — half-time]
Кре́м назива́ється… Ґо́у П’ю́р.
Ім’я́ й но́мер зали́ш у фо́рмі.
На по́шті огля́нь —
і пла́тиш по́тім.
На пове́рнення — шістдеся́т дні́в.
Якщо́ тобі́ потрі́бно — посила́ння внизу́.